Сьогодні у християн східного обряду розпочався Великий піст

Радіо Перше публікує думки священика, настоятеля Гарнізонного храму, отця Тараса Михальчука.

Про піст:

Перш за все хочу зазначити, що піст – це особливий час Божої ласки і благодаті. Ми повинні  перестати боятися довіряти Богові. На мою думку, це повинно бути основною постановою. Коли людина перестає боятися, то вона починає з радістю приступати до Сповіді. Таким чином, змінює своє життя і свої погляди на життя. Отримує  можливість по-іншому побачити себе і своє покликання.

Про сповідь і страх:

Думаю, що людину перед Сповіддю стримує невіра в те, що вона може змінитися. Важливо пам’ятати, що Свята Тайна передбачає невидиму дію Бога, який особисто дає силу змінювати ситуації довкола нас. За взірець я завжди беру притчу про «Блудного сина». Знаємо, що син зробив дуже багато недобрих вчинків. Проте він прийняв рішення повернутися до дому  незважаючи на свій страх і ми знаємо, що батько його чекав, при зустрічі нічим не дорікнув. Він прийняв його знову до свого дому. Бо це навернення – це повернення від смерті до життя. У ці хвилини, коли до нас прийде думка, що страшно йти до Сповіді, то відразу згадайте собі, що Господь  є милосердним. Наше навернення для нього є настільки важливим, що при зустрічі він нас обійме, пробачить і прийме до свого дому.

Про гріх:

Під час посту маємо дуже добру нагоду побути в тиші, пройти через таку свого роду пустелю. Вважаю, що під час посту кожен з нас може віднайти відповідь на питання, яке давав  Господь  свого часу Адамові: «де ти є?». Постараймося собі до завершення посту дати відповідь на це питання. Завжди є причина тому, що наші гріхи повторюються. Дуже часто ми її вже не бачимо. Ми помиляємося, коли думаємо, що повторяємо ті самі гріхи, бо можливо я когось здивую, проте вважаю, що тих самих гріхів не буває. Після кожної щирої сповіді людина стає іншою. Людині тільки так видається, що вона приходить з тим самим тягарем, бо з кожною сповіддю людина стає іншою і сильнішою. Господь в особливий спосіб змінює людину. Це боротьба, в якій непотрібно опускати руки. В кінцевому результаті ми як переможці скажемо собі, що ми довіряємо Богові своє життя і свою боротьбі зі слабкостями. В такий спосіб настане день, коли ми перестанемо повторювати ті самі гріхи, з якими боремося.

Про депресію:

Справа в тому, що Тут стоїть питання про самооцінку людини. Чи має вона почуття захищеності і любові та відчуття  потрібності. Яким є її особисте бачення Господа? Дуже часто ми помилково вважаємо, що Господь є десь дуже далеко, що лише дивиться на наші недоліки. А Він є люблячим і Тим, Хто завжди нас чекає. Він прийшов в цей світ і пішов на хрест, щоб померти, воскреснути і разом зі собою воскресити людину. Під час посту ми маємо над цим в особливий спосіб замислитися. Така думка повинна нам допомогти боротися з депресивними станами і  з стресовими ситуаціями. Відчуймо, що ми є у Божих долонях. Господь є з нами. Але, пам’ятаймо також і про наші кроки назустріч Богу. Я би хотів повернутися до Святих Тайн: від Сповіді до Євхаристії. Вони є обов’язковими для того, щоб бути у постійному зв’язку з Господом. Таким чином в один момент ми зможемо справді відчути, що Господь є з нами, він огортає нас своєю любов’ю. Пам’ятаючи це нам буде легше не сумувати і не впадати у нудьгу.

Про духовну лінь:

Насамперед  потрібно пам’ятати тоді, коли  нам здається, що ми менше віримо, що ми стали лінивими, то Господь не перестає вірити у нас. Божу любов ніхто і ніколи не зможе змінити. В ті періоди, коли ми не маємо емоційних пережиттів ми повинні пам’ятати, що є незмінна правда: Господь не змінює свою любов по відношенню до нас. Така думка стає рушійною силою і початком мотивації для людини. Бо навіть якщо я сьогодні нічого не відчуваю, то я просто знаю, що Господь є поруч і я хочу Йому довірити своє життя. Дуже часто потрібно спробувати себе пересилити і просто бути. Якщо ми емоційно не відчуваємо чогось особливого, а просто є присутні, то це вже є багато. Це та сама боротьба, яка можливо хоч  на останньому тижні посту, проте обов’язково  увінчається нашою зустріччю з Богом.

Порада на великий піст:

За такою порадою я б рекомендував  кожному звернутися до приватного духівника, позаяк він краще відчуває духовні потреби людини. Особисто заохочую  під час посту читати Новий Заповіт. Щоб разом з Ісусом крокувати у Його земному житті на шляху до Голгофи, Воскресіння і Вознесіння. Звернімо увагу на Євангеліє від Марка, в якому розповідається про похід Ісуса на 40 днів у пустелю, де Він каже: « я прийшов кликати до покаяння не праведників, а грішників». Це дуже серйозний акцент. Якщо ми сьогодні себе відчуваємо грішними, то розуміймо, що Ісус прийшов безпосередньо до нас тут і тепер.

Джерело: https://velychlviv.com


Залишити відповідь