Склодзеркальний завод  “Галімпекс” працює у Львові з 1946 року. Спеціалізується на виробництві ялинкових прикрас, над якими працює весь рік. Зараз там головна художниця – Альбіна Красіло. Саме її завдання – вигадати ялинкову іграшку та проконтролювати весь процес виготовлення прикраси. У програмі “Люди” Альбіна поділилась секретами «народження» іграшки. Також розповіла, за що любить свою роботу і чому її чоловік прокидається у блискітках.

Як ви опинилися на цій роботі?

Були тяжкі 90-ті роки, роботи не було. Випадково запропонували: “Сходи, там малюють, ти ж колись малювала в дитинстві”. Я прийшла, спробувала і за два тижні мене оформили на роботу звичайним художником-розмальовувачем – тим, хто повторює.

 

 

А що ви одразу розмальовували?

Гарбузики, котики, очка котикам ставила, прості, примітивні речі.

Тобто, ви весь час працюєте з новорічними іграшками?

Так, з 1996 року.

Не набридає стільки років на одній роботі?

Ні, кожен рік новий, інакший. Кожен новий замовник приходить зі своїми ідеями, ти намагаєшся влитися в ці ідеї, зрозуміти, чого від тебе хочуть, щоб йому потім сподобалося. Це настільки творча робота, що не може набриднути.

А як відбувається замовлення? До вас приходять і кажуть: “Альбіно, ми хочемо таке й таке…”.

Ось так і відбувається. Наші постійні великі замовники розуміють чого хочуть, що їм потрібно буде продавати. Ми виготовляємо, продають інші. Тому, вони приходять зі своїми ідеями: класичну колекцію, чи модернову, чи казкову. Вони задають ідею і вже моя задача – виконати її на кулі: розробити кольорову гаму, вигадати, які кольорові присипки будуть використовуватися, розробити самі малюнки. І з цього замовник обирає.

А чи можна у вас замовити щось індивідуальне – кулю з зображенням себе, наприклад?

Можна, звичайно.

Чи доводилося вам робити щось таке нестандартне, немасове?

Було якось замовлення для нашої поліції і ми з Санта Клауса робили поліцейського.

Без візуального ряду трохи важко уявити вашу роботу, але розкажіть, який ваш робочий день на заводі.

Все дуже просто. Спочатку до нас приїжджає скляна довга трубка. Основа – те, з чого буде робитися кулька. Склодув видуває з неї кульки – більші, менші. Найменша кулька, яку ми видуваємо – “сороківочка” (4 см в діаметрі), а найбільша – 20 см. Після склодува відбувається сріблення. Щоб кулька була блискуча, гарна, її треба обов’язково засріблити. Срібляр вносить в кульку розчин срібла, колотить її, і кулька стає срібною всередині. Потім відбувається “окунка”, коли куля набуває свого остаточного кольору: синього, червоного, білого… Після “окунки” за найскладнішу роботу беруться художники. Це найскладніша операція і за часом виготовлення, і за часом операції. Людина повинна вміти і пензлик в руках тримати і мати навички. Це дуже творча робота. Багато людей приходить пробуватися. Але з десяти людей, які приходять навчитися малювати, виходить одному.

Для писанок є спеціальні писачки. Кулька малюється за такою ж схемою?

Є різні. Деякі малюються, як картини – пейзажі, ангелики, Санта Клаус. А є орнаментальні – пелюстки, гілочки, сніжинки, зірочки. Вони малюються інакше, не писачком, але схожим інструментом – тубус з голкою.

Дуже тендітна робота.

Так, бо будь-яка неправильно нанесена лінія і кулька вже зіпсована.

Розкажіть, як працює склодув.

Він велику трубку ділить на частини і з них створює кулі. Це все робиться на вогні. Скляна трубка розігрівається на вогні, на пальнику, вона стає гарячою, червоною, і тільки тоді в неї вдувається повітря і робиться кулька.

Наскільки ж потрібно натренувати свій “дихальний апарат”, щоб видувати кульки різного розміру.

У нас там насправді працює багато тендітних дівчат.

Скільки загалом людей задіяні до створення кульок?

Якщо рахувати поетапно: склодув, срібляр, закраска, художник, обрізка і допоміжні люди. Хтось має привезти матеріал, хтось має привезти фарби, хтось має потім це все продати, водії, які це все возять.

Що вам найбільше подобається у вашій роботі? Які іграшки найцікавіше робити?

Творчий процес весь час цікавий. І на етапі, коли я вигадую, намагаюся вжитися в ідею, які запропонував замовник, і  на етапі, коли художники наносять малюнки, і коли заходжу на упаковку, а воно все таке гарне, розкладене по коробках, все сяє.

Чи є улюблені іграшки?

Я найбільше люблю формову іграшку – зайчик, білочка… Можливо, тому, що вона нагадує мені дитинство.

Таку іграшку також видуває склодув?

Є технологія, де її також може видувати склодув, а є технгологія, де є автомат. Це великий агрегат, в якому запускається декілька трубок і автоматично формується ця іграшка.

Що головне в роботі з новорічними іграшками?

Акуратність. Бо може розбитися, лінії будуть не такі, і присипка обсиплеться, якщо художник клей розведе не такий.

Чи можете пригадати ще незвичні замовлення, окрім поліцейських.

З такого, що найбільше запам’яталися – це коли Україна дарувала Ватикану ялинку (2011 рік, – авт.), ми для цієї ялинки робили іграшки. Вони робилися за спеціальною технологією і покривалися спеціальними фарбами, які можуть знаходитися на вулиці і не облазити. На жаль, наші іграшки не пристосовані до того, щоб висіти на вулиці, під снігом і дощем з них злазить фарба. І ці іграшки були розписані у нашому національному яворівському стилі. Це було цікаво.

Куди ще за кордон робите іграшки?

80% наших іграшок робиться за кордон: Німеччина, Австрія, Голландія, Франція…

Чи були якісь рекорди – найменшу кульку чи найбільшу?

За розмірами складно пригадати щось незвичне. Були нестандартні декори. Деякі замовники звертаються зі своєрідним баченням. Наприклад, кулька посипалася справжнім річковим піском. Для нас це дуже незвично. Були кулі для Фарерських островів. Ми малювали пінгвінчиків, а в середину кульки засипався бісер. А найцікавіше, що на Фарерських островах пінгвіни не живуть.

Які були найдорожчі кульки?

У нас є такі кулі, це навіть не рідкість. Практично у кожного замовника є колекція дорогих куль, де клеїться багато стразів Сваровські, до прикладу. Навіть зараз ми розробляємо на замовлення іграшки, схожі на яйця Фаберже. Зараз ми малюємо малюнки, де багато бісеру, багато стразів, багато перлів.

Чи може бути таке замовлення, яке завод відмовиться виконувати?

Звичайно. У разі, якщо ми це не зможемо виконати технологічно.

Цього року з’явилося багато іграшок у формі Лускунчика. Чи є мода на іграшки?

Звичайно, відрізняється від року до року побажання замовників. До того ж, ми відрізняємося від Європи. Якщо це наш ринок, ми хочемо щось більше яскраве. А голландці чи німці спокійніші кольори обирають – сірі, темно-сірі, антрацитові… В них теж завжди є класична колекція – золото, червоне і зелене. Це те поєднання, яке є в усіх країнах.

Чи є такі іграшки, попит на які ніколи не зникне?

Найбільш ходове – куля, розміром 8 сантиметрів, і до неї шишки, які хочете. Це ті речі, які постійно мають попит.

Що більше хочуть люди: розмальовані кульки чи чисті, кольорові?

Все дуже індивідуально. Кожен замовляє під себе. Гама може бути, яку бажаєте.

Скільки часу потрібно, щоб виготовити одну кульку?

Є прості малюнки і можна виготовити штук 200 за день, а є складніші, де більше 10 штук в день не намалюєш.

Завод зараз займається лише виготовленням новорічних іграшок і працює цілий рік. Скільки за рік іграшок створюєте?

Точною цифрою не володію. Я так думаю, що за рік ми декілька мільйонів різних іграшок виготовляємо. Асортимент теж різний. Дуже багато формових іграшок робимо: Лускунчиків, Білосніжок, принцес, карети.

Які іграшки обирати, щоб віднадити кота від ялинки, щоб він їх не знімав?

На жаль, не маю відповіді на це запитання, у мене та сама проблема. Він не знімає, але дощик не можу повісити на ялинку.

Скільки коштує іграшка, виготовлена на Львівському склодзеркальному заводі і як конкурувати на ринку з дешевими китайськими іграшками?

Середня ціна – 50-60 гривень, або 120-150 гривень. Залежить від того, наскільки іграшка розмальована. Невеличка формова іграшка буде дешевшою. А конкурувати – тільки якістю, бути кращими. Китайці теж вміють робити гарні речі, але в нас ручна робота і іграшки скляні.

Як обрати якісну іграшку?

У наших іграшках не використовується токсичних матеріалів. Ми розмальовуємо їх звичайними акриловими фарбами, використовуємо клей ПВА. Але, якщо є в сім’ї діти до 3-5 років, варто обирати іграшки, на яких менше присипки і блискіток. Також варто подивитися, щоб іграшка була достатньо  міцною, це відчувається, якщо взяти іграшку в руки. І варто перевірити, щоб цоколь був гарно вчіплений, не був кривим. Якщо він кривий, значить, куля погано обрізана і може дати тріщину чи впасти і розбитися.

Якщо завод цілий рік робить іграшки, як виглядає робота протягом року?

Зараз ми вже робимо іграшки на наступний рік. Я живу вже 2023 роком, і думаю не про Рік Тигра, який ми ще не зустріли, а  про Рік Кота. Зараз ми готуємо нові колекції, для виставки, яка відбувається кожного січня у Франкфурті-на-Майні. Виставка, на якій демонструють всі різдвяні речі: текстиль, посуд, подушки, ялинки, гірлянди… Наші постійні замовники, німецькі, голландські завжди представляють свої колекції. Наші іграшки поїдуть на цю виставку і десь у лютому ми маємо перші замовлення.

Як вловити тенденції року, до якого дуже багато часу?

Ніколи про це не задумувалася. Багато інформації дивимося. Спілкуємося з замовниками, вони дають картинки, напрямки, дивимося, що роблять інші.

Чи не втрачається відчуття свята, коли цілий рік робиш його своїми руками?

Трохи є. Ходиш, думаєш: “Знову цей Новий рік…”. Але коли він наближається, таки дістаю коробку з іграшками і вбираю ялинку.

Чи маєте улюблену іграшку?

Мої улюблені іграшки – мої старі, облізлі, з дитинства. Вбираю ялинку, згадую себе маленькою, як чекала подарунка, першим ділом – під ялинку. Коли мої дівчата малюють гарну іграшку для себе, я завжди задоволена, бо людина відчуває щось.

Чи є щось таке, що вам не подобається у роботі?

Не подобається, коли потрібно поспішати і терміни підтискають. І процес не можеш прискорити… І ще не подобаються блискітки. Коли малюєш іграшку, цей блиск всюди. І навіть зранку дивишся на чоловіка, а він теж блищить. Їдеш з роботи в тролейбусі і на тебе всі дивляться і розумієш, що десь не стерла ті блискітки.

Чи маєте мрію, пов’язану з роботою?

Напевно, щоб було більше часу для творчості. Посада називається “головний художник”, але я виконую багато технічної роботи. Мушу написати папери, скласти технологічну карту на іграшку, прорахувати кількість потрібних матеріалів, проконтролювати, як відбувається весь процес. На саму творчість залишається мало часу.

 

фото: приватні Альбіни Красіло, а також зі сайту “Галімпекс”