Дідух у хатах наших пращурів: глибинний сенс і символіка

Виявляється традиція робити дідуха набагато давніша від традиції встановлювати ялинку. Ялинка до нас прийшла з західної Європи, але прижилася, тому що для нас, українців, характерне використання дерев у обрядах. Взагалі, якщо дослідити українську народну культуру, вона наскрізь пронизана давніми, ще дохристиянськими, язичницькими мотивами. Їх пізніше адаптовували, переосмислювали, надавали їм нових значень. Але глибинний сенс все ж зберігся.

Той ж самий дідух символізує: сніп – врожай, те, що дає життя. А з другого боку – сама назва дідухпоходить від слова «дід» символ роду, єднання з предками. Це є культ предків, вшанування померлих будь-якими засобами і способами.

Сергій Ципишев, заступник директора музею народної архітектури та побуту Шевченківський гай

Дідух в наших пращурів обов’язково мав стояти біля куті або біля обрядового хліба. Це вважалося найпочеснішим місцем у хаті. Там дідух стояв усі зимові свята і його не могли переставляти аж до Водохреща.

Після Водохреща його виносили і обмолочували. Солому обов’язково спалювали або залишали, щоб підстелити під квочку, яка висиджувала яйця. У разі спалювання попілом вхід на подвір’я посипали, що мало оберігати дім від всього злого і лихого. Зерно, яке було вимочене з дідуха обов’язково додавали до посівного. Щоб предки опікувалися майбутнім врожаєм.

Сергій Ципишев, заступник директора музею народної архітектури та побуту Шевченківський гай

Окрім дідуха також цікавими різдвяними традиціями в наших пращурів були мощення сіна під кутю, та соломи, яку стелили під стіл. При цьому сіно під кутею називали «дід», а солому під ногами «баба». Сіно, використане під час цих обрядів набувало сакрального значення і його, як і дідуха, в жодному разі не можна було викидати.

Більше різдвяних традицій ви можете знайти за посиланням.

Дар’я Кучер