Два поняття часто плутають батьки, особливо після навчання дітей в умовах пандемії COVID-19. Різницю між дистанційним навчанням та дистанційною формою здобуття освіти пояснив Ярослав Жукровський у програмі “Юридичні нюанси”.  

У період посилення карантинних заходів учні не ходили до школи, тобто вчились дистанційно. Це захід – тимчасовий, пов’язаний із епідситуацією і стосується всіх учнів класу, школи чи міста загалом.

Інша справа з дистанційною формою здобуття освіти – тут рішення діти і батьки приймають індивідуально. Окрім того, законодавство передбачає два випадки коли можна здобувати освіту за дистанційною формою. 

Перший – дитина не може відвідувати школу, наприклад, через стан здоров’я. Другий –  дитина потребує реалізації індивідуальної освітньої траєкторії. І це треба обґрунтувати при виборі саме такої форми здобуття загальної середньої освіти.

“Для цього треба знайти школу, у якій педагогічна рада прийняла відповідне рішення і створила відповідні класи. Треба написати заяву, дочекатись наказу директора і вчитесь”, – розповів Ярослав Жукровський. 

Юрист наголосив, що здобувати освіту у дистанційній формі можна не в кожній школі – виключно в тій, у якій на це погодилась педагогічна рада . Чи навчальний заклад комунальної форми власності, чи приватна школа – значення немає, хоча, як показує практика,  відповідну послугу зазвичай надають саме приватники. 

Є ще одна форма освіти – сімейна або домашня. У такому випадку діти також не ходять до школи, але відповідальність за їхнє навчання повністю беруть на себе батьки.

“Учні мають право здобувати освіту в різних формах, або поєднуючи їх. Кожна форма є рівнозначною і, незалежно від того, як ви здобуваєте освіту, завжди отримаєте атестат”.