Щедрий вечір та свято Маланки: як ворожили наші пращури

На Покутті у Тлумацькому районі був зафіксований обряд, який називається «бички», або “ходити на бички”. Хлопчики, напередодні Нового року за старим стилем, 14 січня, ходили від хати до хати і носили з собою у спеціальних торбинках набір невеличких примітивних фігурок, вирізаних з дощечок, планок або патичків. Це були спеціальні фігурки для ворожіння.

Там були: місяць, сонце, сокира, коза, цап і т. д. Хлопці приходили під вікно, стукали і промовляли: «Прошу на бички, щоб вам котилися овечки» або «Щастя, здоров’я, треба бичків». Ґазда за це їх мав чимось почастувати, обдарувати, а хлопчики за це ворожили: пхали руку у торбину і витягували фігурку.

Сергій Ципишев, заступник директора музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького

А далі починалося трактування фігурок, які дістали з мішечка. Наприклад, якщо дістали фігурку, що символізувала науку – це означало, що хтось піде до школи чи здобуде успіхи у навчанні; якщо козу – значить худоба буде добре родити; якщо бочку дістали – значить господар хати весь рік буде пиячити.

Господарі намагалися в дітей якусь одну з цих фігурок вкрасти. Вони їх потім клали у хліві і вважалося, що це дуже добра річ, яка оберігатиме худобу. І якщо ця фігурка лежатиме у хліві, значить худоба буде добре плестися і плодитись. До цього хлопчики і закликали у промові, з якої і починали цей обряд.

Сергій Ципишев, заступник директора музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького

Вірите ви у ворожіння чи ні, але така давня традиція «ходити на бички» може стати цікавою розвагою під час святкування у родинному колі.  

Залишити відповідь